1. |
Starvation
05:09
|
|||
Над полем сохлим
Мертві вітряки,
Немов хрести над віршем
Відзабутим...
Руки не сила підвести...
Ще гірша, о, ще гірша
Доля буде.
І поле й голод.
Це все—ти.
Шляхи—твої пошорхлі руки.
Над тим, що пишеш,
Ці хрести
І в борознах твоїх не зійшли звуки.
Сій же в строфи люте насіння,
Сій же,
Поки ріже твій син твого сина,
Сій же,
Пазурями землю копай,
Лушпайя
Сій бараболі —
Ще карам не край,
Ще боротись довго за волю.
|
||||
2. |
Blissforsaken
07:10
|
|||
Місяцю ясний, нащо ти сяєшь,
Нащо ти блиском землю зливаєш,
Землю закляту?
Хрупкий сніжечок поле вкриває,
Іскрами гостро холод блискає,
З місяцем грає.
Все призатихло в матовім сумі,
Світ розіслався в тихій задумі,
Ліг на спочінок.
Тільки людина вічно бунтує,
Вічно шукає, більше ж лютує,
Щастям забута.
От і допіру в тім супокої
Люд не спочине й хвилі одної -
Б’ється, заклятий.
Там десь регочуть страшні гармати,
Там десь людина мусить вмирати
Лютою смертю.
Тут же в задумі мир розіслався,
З місяцем білим світлом зіллявся
Та й спочиває.
|
||||
3. |
Crystals of the Fall
06:52
|
|||
За білим маревом жагучий скрип возів –
Іржаві відгуки тернового терпіння…
А тут на травах, на гнучкій лозі,
Розлила осінь вина білоплідні.
Цей день зажурений веде мене, як друга,
В сивину тиху, в брязкіт збройних літ,
Коли серця у грудях бились туго
У такт дзвінкий бойовищ і копит.
І згадуєм діла такі наївні й прості,
І захват бойовий в небойових піснях,
Як лляли кров ми на осінні брості
Запушеного приморозком дня.
І день білявий мій – юнак сереброкудрий
Нагадує мені, що вже давно-давно
Розквітла брость, якій ми так немудро
Точили мудре молоде вино…
…У інеї ліси, немов у мареві,
Ті самі дерева, що знав я їх колись,
За тих часів, коли громовим ревом
Дні буреломні землю потрясли…
О, дні прозорі! Кришталі осінні!
Були ви сміливі, прекрасні і страшні,
Як рвались ваші поводи ремінні,
Як червінкова кров горіла на стерні…
…За білим маревом стихає скрип возів,
Колись вантажених понівеченим тілом…
І мовчки я схиляюсь до лози,
До червінкових віт, покритих білим…
|
||||
4. |
The Sea of My Soul
05:35
|
|||
В темную ніч я до моря душі
прислухаюсь.
Море мовчить, мороком вкрите,
урвища сплять у тиші.
Я вдивляюсь.
Серце серпанком зловісним облите,
Бачу примари.
В тиші морській бліді їх хвилі пливуть,
котяться німо бурунами.
Привид чи хмари?
Старшно в мовчанні. Духів женуть
над нами.
Море мовчить, млою облите,
урвища сплять у тиші.
В темную ніч, всю примарами вкриту,
я вдивляюсь.
Вслухаюсь
у море моєї душі.
|
||||
5. |
||||
Бо не дозволять мрійникам робити
Якихсь купюр історія і дні –
Випереджає ранкові огні
Світанок тихий, тінями повитий.
Але закон – це не причина скніти,
І не джерело розпачу, о, ні!
Спокійно мудрий стане у багні,
Бо прийде час, коли себе омити.
Це тільки учні, хворі і піїти
Завжди в сучасному такі смутні,
Бо треба нервів дужих, щоб зуміти
Відчути шовк в цупкому полотні,
Щоб в смузі днів сіренькій і нудній
Часів нових початок розпізнати –
Коли в розлогах світових ланів
Почне життя своє минуле жати!
І, над колискою схилившись, мати
Про час минулий творчості й руїн
Візьме не раз таких пісень співати,
Що, літ дійшовши, зрозуміє син
І дні мої і біль моїх хвилин –
Усе, що ним колись земля боліла –
І всю тебе, моя Вкраїно мила,
Найнепомітніша з усіх країн –
Мільйони сіл серед німих долин…
Десяток міст… Земля на хліб збідніла…
Десь на горбку позаколишній млин
І над Дніпром занедбана могила!
|
||||
6. |
Up the Ladder To a Lance
06:20
|
|||
В темно-синю ніч
Ми по драбині на спис.
Наша струмоч’я річ,
З нами на зоряний віз.
Вітер в оглоблі хмар,
Місяця ріг – дуга,
Грім один удар –
О, буревіе, шугай!
Хутко небесний килим
Блюзою буде весь
Буйно-залізний грім
Грюком отдасть честь.
Хочемо ще капелюх –
Онде Волосожар,
З різнокольорих дуг
Зробимо пояса шар.
Ми роздеремо ніч,
Задзеленчить зоря,
Наша біжуча річ
Лине туди, за моря.
|
||||
7. |
The Mist
06:46
|
|||
Щоб оцей туман та сніги поїв.
Цей важкий туман, нерозгаданий.
Впав на груди піль, на печаль гаїв,
Впав на тихий сад, на обкрадений.
Срібні блиски рос, передзвони кос
В далині глухій увижаються,
Ластів'ячий крик і дівочий сміх.
І степи в шовках - у ногавицях!..
Гей, нема, нема. Тут страшна зима. -
Мла, відчай і сон над оселями.
Понад садом - крук, понад степом - свист
І собачий брех понад селами.
Ні шовкових рос. Ні пісень нема.
Лиш одні сніги та липкий туман.
Впав на груди піль, на печаль гаїв...
Щоб оцей туман та сніги поїв.
|
||||
8. |
||||
Ну, що ж: - прощай!
Сороками стрибають роки!
Цвіте в саду ще молочай
І хитро мружить око.
Я знаю: цівкою печаль
Тобі проллється в серце,
Але не можу я мовчать,
Бо ясно вже тепер це.
Як в давній час, так і тепер
Народи йдуть повками.
І хто живий там? Хто там вмер?
- Рясніє степ круками.
Як і колись, так і тепер
Спадає лист з берези
І стигне сік у жилах верб
Під гострим часу лезом.
Але не в силі перетнуть
І час життя закону: -
Народи класами ідуть,
Любов доходе клону.
Так от: - прощай!
Сороками стрибають роки,
Цвіте в саду ще молочай,
Я... вогко мружу око.
|
Streaming and Download help
If you like Ashen Dominion, you may also like:
Bandcamp Daily your guide to the world of Bandcamp